Сироижко Светлана Андреевна (2014)

Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания.

Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2014.

Диссертация посвящена проблеме воспитания моральных ценностей старшеклассников в процессе изучения христианской этики.

Теоретическое изучение проблемы позволило констатировать отсутствие единства взглядов в рассмотрении дефиниций «моральные ценности», «моральное воспитание», «духовность», «моральная воспитанность» в социологии, психологии, педагогике, что подтверждает их значимость и актуальность для отдельной личности и для общества в целом. 
В исследовании воспитание моральных ценностей старшеклассников определяется как процесс развития и самосовершенствования через приобщение к духовному наследию украинского народа и интериоризацию христианских ценностей, идеалов, высоких духовно-моральных стандартов и внедрение образов высокоморального поведения в практическую деятельность и опыт индивида. 
Определены критерии воспитанности моральных ценностей старшеклассников (когнитивный, перцептивный, поведенческий), которые определяют направление и специфику воспитания в старшем звене общеобразовательной школы. 
В ходе исследования установлены и экспериментально проверены педагогические условия воспитания моральных ценностей старшеклассников в процессе изучения христианской этики. 
Доказано, что разработанные критерии и показатели позволяют определить уровень воспитанности моральных ценностей старшеклассников: высокий, достаточный, средний, низкий.
Анализ причин низкого уровня воспитанности моральных ценностей учащихся указывает на недостаточное внимание педагогической общественности к вопросам духовно-морального воспитания на основе христианской этики; недостаток знаний по основным вопросам у учителей и родителей. 
Обоснованы формы и методы воспитания моральных ценностей старшеклассников в процессе изучения христианской этики, которая отражает основные составляющие этого процесса. Она предусматривает личностное переживание и осмысление ценностного потенциала христианской этики и обуславливает трансформацию общественно значимых гуманитарных ценностей в моральные ценности старшеклассников. 
Экспериментально проверено и доказано, что факультативный курс «Основы христианской этики» для 11−х классов способствовал повышению уровня духовно-морального воспитания старшеклассников, формированию системы мировоззрения, этических знаний, норм и правил духовно-нравственного поведения, умений и навыков самовоспитания. Педагогическая подготовка учителей по вопросам духовно ориентированного воспитания старшеклассников обеспечила качество воспитательного процесса. 
Результаты формирующего эксперимента подтвердили положение, что эффективность воспитания моральных ценностей обеспечивается внеклассной благотворительной деятельностью, которая способствует усвоению старшеклассниками христианских ценностей. 
Проверено и доказано, что эффективность воспитания моральных ценностей старшеклассников зависит от согласованных воспитательных усилий школы и семьи, участия родителей и представителей церкви в различных воспитательных мероприятиях в школе. 
Позитивная динамика высоких показателей результатов эксперимента свидетельствует об эффективности содержания, форм и методов, использованных в работе, и необходимости творческого использования опыта в массовой практике. 
Сравнительные данные, полученные в процессе замеров результатов экспериментальной работы, свидетельствуют о росте интереса старшеклассников к изучению христианской этики, благотворительности.
Ключевые слова: воспитание, старшеклассники, моральные ценности, христианская этика, факультативный курс «Основы христианской этики», педагогические условия.

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виховання моральних цінностей старшокласників як провідної домінанти особистості – велике і складне завдання, що постає перед системою освіти України. Особливої актуальності воно набуває у той час, коли падає духовність шкільної молоді, що є результатом конформізму, морального релятивізму, цинічного відношення до людини та повсякдення. Сьогодні загальноосвітня школа активно намагається запобігти цьому, відшукуючи ефективні засоби формування морально здорової особистості кожного учня старшої школи. Серед них – факультативний курс «Християнська етика».
Цей курс спрямовано на реалізацію Конституції України, Національної програми виховання дітей та учнівської молоді України, Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки, Основних орієнтирів виховання учнів 1–11 класів, рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1202 (1993) «Щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві», № 1396 (1999) «Релігія та демократія», Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації», Доручення Президента України № 1-1/657 від 8 липня 2005 р. і наказ Міністерства освіти і науки України № 437 від 26 серпня 2005 р. «Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства», Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України № 8/1-2 від 29 червня 2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування». У цих документах підкреслюється необхідність звернення до витоків духовності, що лежать у багатстві людської історії, науки, філософії, культури й релігії, в тому числі нашої держави.
Основи виховання духовно-моральних цінностей у свій час осмислювались Г. Сковородою, П. Юркевичем, М. Бердяєвим, О. Ухтомським тощо. Проблема моральних цінностей була предметом дослідження у філософсько-аксіологічному (І. Зязюн, М. Каган), соціологічному (Є. Дюркгейм, Н. Наумова), психологічному (І. Бех, М. Боришевський, Л. Смірнов) та педагогічному аспектах (Г. Ващенко, О. Вишневський, В. Жуковський, М. Євтух, Н. Миропольська, В. Оржеховська, О. Сухомлинська, Г. Шевченко та інші). Науковці справедливо вказують, що, оскільки християнські моральні цінності, будучи основою гуманістичних цінностей, в ситуації гострого дефіциту ціннісних установок відіграють дедалі вагомішу роль у сучасному вихованні дітей і молоді, їх виховання має допомогти дитині знайти дещо спільне між різними формами суспільної свідомості, навчити веденню діалогу, доброчинності, жити християнською любов’ю до оточуючих.
Утім, розв’язання проблеми виховання моральних цінностей учнів 10–11 класів загальноосвітніх шкіл у процесі вивчення християнської етики ускладнено суперечностями між: значущістю курсу «Християнська етика» для духовно-морального становлення особистості старшокласника і недостатнім розробленням теоретичних і методичних засад реалізації його виховного впливу; метою курсу і змістом, формами і методами виховання старшокласників із врахуванням їх вікових особливостей; педагогічним потенціалом курсу та готовністю педагогів до його реалізації. Саме необхідність розв’язання протиріччя між потребою виховання у старшокласників моральних цінностей й можливостями факультативного курсу «Християнська етика» є проблемою дослідження.
Актуальність і недостатня теоретико-педагогічна та методична розробка проблеми зумовили вибір теми дослідження – «Виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри педагогіки Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» і є складовою теми «Світові тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (державний реєстраційний № 0104U000529).
Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 2 від 12 квітня 2010 р.) та узгоджена Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 28 серпня 2010 р.).
Мета дослідження – виявити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики та експериментально перевірити їх ефективність.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
·   проаналізувати стан наукової розробленості проблеми в педагогічній теорії і практиці;
·   охарактеризувати зміст моральних цінностей старшокласників;
·   розкрити роль християнської етики в системі виховання моральних цінностей старшокласників;
·   обґрунтувати педагогічні умови виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики;
·   здійснити експериментальну перевірку ефективності педагогічних умов виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Об’єкт дослідження – процес виховання моральних цінностей у старшокласників загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження – педагогічні умови виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:
теоретичні: аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення здобутих теоретичних даних з метою вивчення сутності і структури моральних цінностей та особливостей виховання моральних цінностей старшокласників, розкриття механізму застосування християнської етики у вихованні моральних цінностей;
емпіричні: методи педагогічної діагностики: педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ю, тестування, творчі завдання, проективні методики для оцінки рівня вихованості моральних цінностей старшокласників; педагогічній експеримент для перевірки ефективності педагогічних умов виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики;
статистичні: методи математичної статистики для з’ясування кількісних змін у рівнях вихованості моральних цінностей старшокласників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вперше: обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики; введено у практику виховної діяльності загальноосвітніх шкіл такі форми як «Духовний діалог», «Духовна реклама», «Свято духовності», «Духовні проекти», «Демонстрація духовно-образних порівнянь»;
удосконалено зміст моральних цінностей старшокласників, форми і методи виховання моральних цінностей старшокласників на уроках християнської етики та в позакласній роботі з предмету, засоби діагностики рівнів сформованості моральних цінностей старших школярів;
подальшого розвитку набули ідеї культурологічного підходу до виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці програми факультативного курсу «Основи християнської етики» для 11-х класів та її експериментальній апробації.
Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладенні в дисертації, та розроблені рекомендації можуть бути використані в роботі загальноосвітньої школи, системи післядипломної педагогічної освіти, при організації виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів та учнями професійно-технічних навчальних закладів.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Донецького ліцею «Колеж» (довідка № 956 від 13.09.2013 р.); Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 414/02 від 04.09.2013 р.); Чортківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 4 Тернопільської області (довідка № 222 від 06.09.2013 р.); Торезької загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів № 22 Торезької міської ради Донецької області (довідка № 14 від 30.08.2013 р.); Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 396/01–16 від 18.09.2013 р.); Лебединської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 7 Сумської області (довідка № 213 від 02.09.2013 р.); Федеральної державної бюджетної освітньої установи вищої професійної освіти «Ульяновський державний педагогічний університет імені І.М. Ульянова (Російська Федерація)» (довідка № 1725 від 27.09.2013 р.).
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом публікації основних положень, висновків та результатів дослідження,обговорення на:
міжнародних науково-практичних конференціях: VI Міжнародна науково-практична конференція «Інноваційні процеси в освітньому просторі: доступність, ефективність, якість» (м. Луганськ, 2012 р.); VII Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (м. Горлівка, 2012 р); VIIІ Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (м. Горлівка, 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «21 століття: фундаментальна наука і технологія» (м. Москва, 2012 р.);
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Біблійна історія і християнська етика: взаємодія церкви й загальноосвітніх закладів» (м. Донецьк, 2011 р.);
Регіональному авторському науковому семінарі професора В. Алфімова «Соціальна і педагогічна підтримка обдарованих дітей в Україні та за кордоном» (м. Горлівка, 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в 11 публікаціях (10 одноосібних), з них: 2 монографії, 6 статей у наукових фахових виданнях України, 1 стаття у науковому виданні Російської Федерації, 1 стаття в іншому науковому виданні, 1 публікація в збірнику матеріалів наукової конференції.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 312 найменувань, 17 додатків на 43 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 263 сторінки, обсяг основного тексту – 190 сторінок. Робота проілюстрована 29 таблицями, 12 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, подано відомості про їх апробацію і впровадження, а також про публікації автора.

У першому розділі – «Теоретичні засади виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики» – проаналізовано стан наукової розробки проблеми в історичній ретроспективі, визначено роль християнської етики у системі виховання моральних цінностей старшокласників, охарактеризовано зміст моральних цінностей старшокласників, обґрунтовано педагогічні умови ефективності виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Аналіз проблеми виховання моральних цінностей довів, що християнська етика із зародження часів християнства на Русі була основою морального виховання особистості, про що засвідчують «Повість минулих літ» Нестора Літописця, «Повчання дітям» Володимира Мономаха та ін.
У свій час Г. Сковорода, К. Ушинський, М. Грушевський, І. Огієнко, С. Русова, Г. Ващенко та О. Ухтомський неодноразово вказували на необхідність використання постулатів християнської етики у моральному вихованні дітей і підлітків, підкреслюючи, що саме християнські ідеали є основою духовного спілкування, формування любові до Батьківщини, до людей.
Сьогодні ці ідеї активно розвивають М. Євтух, І. Петрова, Т. Тхоржевська, Г. Шевченко та інші вчені, які роблять акцент на гуманістичній спрямованості християнської етики як людинотворчого чинника, вважаючи, що вона є віддзеркаленням загальнолюдських цінностей і не ототожнюється з релігією, а є невід’ємною складовою сучасної культури. Саме ці цінності є найбільш стійкими, універсальними, непідвладними різноманітним соціально-політичним впливам. Загальноосвітня школа в процесі виховання загальнолюдських цінностей посідає одне з провідних місць як суспільний інститут, покликаний засобами навчальних предметів формувати у школярів моральність, духовність тощо.
Історико-педагогічний аналіз літературних джерел засвідчив, що програми виховання моральних цінностей школярів загальноосвітньої школи розробляються досить давно. Наприклад, до початку 20-х років ХХ ст. у школах Російської імперії було введено Закон Божий, за радянських часів – програма виховання учнів. Найбільш відома – це комплексна програма «Примірний зміст виховання школярів» (І. Мар’єнко).
Після здобуття Україною незалежності чимало моральних орієнтирів було втрачено. Часто лунали заклики до впровадження західних зразків морального виховання школярів. Сьогодні виховання моральних цінностей забезпечується Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді України, Стратегією розвитку України у період до 2020 року, Основними орієнтирами виховання учнів 1 – 11 класів тощо.
На основі узагальнення результатів аналізу наукових праць Л. Геник, А. Колодного, М. Лука, В. Жуковського, Т. Саннікової, Н. Химич та інших вчених було визначено, що моральні цінності – це синонім християнських загальнолюдських цінностей, які сьогодні перестали ототожнюватись лише з релігією і є невід’ємною складовою сучасної культури.
Виховання – це насамперед "вбирання" у себе кожною особистістю духовної культури рідного народу, його національного духу та буття. Моральні цінності визначають мотиви поведінки особистості та спрямованість її діяльності, тому важливо формувати у вихованців здатність діяти відповідно до них. Моральні цінності у дисертації розглядаються як імперативні утворення, вироблені і сформовані впродовж усієї життєдіяльності українського народу, що мають неперехідний характер, зберігають наступність моральних вимог, виконують регулятивну функцію у взаємовідносинах людей і набувають особистісної значущості у результаті їх вибору та інтеріоризації особистістю у процесі виховання.
На думку сучасних учених, моральні цінності поділяються на: загальнолюдські,які мають необмежену сферу застосування (гуманізм, доброта, чесність, правда, гідність, мудрість, справедливість, відчуття прекрасного тощо); національні — значущі для одного народу (патріотизм, почуття національної гідності, історична пам'ять тощо); громадянські — це визнання прав і свобод людини, обов'язку перед іншими людьми, поваги до закону, державних символів тощо; сімейні — моральні основи життя сім'ї, стосунки поколінь, піклування про дітей, старших, пам'ять про предків, взаємоповага в сім'ї; цінності особистого життя — девіз, за яким живе людина, орієнтири поведінки, цілі, прагнення.
Канонами і сталими взірцями моральних цінностей є Десять християнських заповідей, а також основоположні християнські моральні цінності – загальні чесноти (розсудливість, поміркованість, справедливість, стійкість, чесність, правдивість і вірність слову) і теологічні чесноти (віра, надія, любов, милосердя). Ці моральні цінності як складова духовності виконують роль орієнтирів і відповідних регуляторів поведінки і діяльності людини у предметній і соціальній дійсності.
Зазначено, що християнські цінності є своєрідною «матрицею» моральних цінностей, яка прагне охопити всі суспільні й індивідуальні потреби та забезпечити цілісність функціонування людського буття, адекватність взаємин із дійсністю. Християнські цінності мають свої особливості й закономірності на духовному, особистісному, соціальному рівнях функціонування:
на духовному рівні функціонування вплив християнських цінностей пов’язаний з їхньою морально-етичною обумовленістю, вони претендують на роль регулятора поведінки людини, пропонуючи їй норми й критерії оцінок, засновані на засадах християнської любові. Християнські цінності відображають трансцендентну ієрархічну систему Добра й слугують основою побудови християнської «практичної моралі»;
на особистісному рівні специфіка християнської ціннісної орієнтації розкривається в понятті «внутрішньої людини», що відображає особливості християнського світогляду і світовідчуття. Християнська аксіологія забезпечує розуміння місця й значення життя людини, високу інтенсивність емоційних переживань та можливість реалізації її поведінки. Християнські цінності містять значний психотерапевтичний потенціал,тому що беруть участь у підтриманні духовного балансу особистості і є засобом досягнення соціально-психологічної стабільності;
на соціальному рівні християнські моральні цінності впливають на соціальну структуру, динаміку і мотивацію соціальної поведінки людей,наповнюють її змістом і визначають напрямок. При цьому християнські цінності беруть участь у процесах взаємодії релігії з різноманітними сферами соціального життя. Ними обумовлюються процеси наступності розвитку української культури, визначається ставлення до культурних цінностей, формування критеріїв їх добору й введення в національну культуру. Отже, формування громадянського суспільства єдності залежить від способу життя кожної конкретної людини, від того, яким моральним цінностям вона віддає перевагу, в якому співвідношенні національно-культурні цінності поєднуються із загальнолюдськими,релігійно-християнськими пріоритетами.
У вихованні моральних цінностей вік старшокласників – це період, коли актуалізується проблема вибору життєвих цінностей. Старшокласники прагнуть сформувати внутрішню позицію по відношенню до себе ("Хто я?", "Яким я маю бути?"), по відношенню до інших людей, а також до моральних цінностей. Відбувається відкриття власного внутрішнього світу, що також відкриває багато тривожних і драматичних переживань: разом з усвідомленням своєї унікальності, несхожості з іншими приходить відчуття самотності. "Я" ще невизначене, дифузне, воно нерідко переживається як невизначений неспокій або відчуття внутрішньої порожнечі, яку треба заповнити. Християнська етика розглядається як засіб уникнення внутрішнього конфлікту в учнів, як джерело набуття ідентичності та досягнення генеративності.
В останні роки у загальноосвітній школі для підвищення ефективності виховання моральних цінностей школярів, у тому числі старшокласників, активно впроваджується курс «Християнська етика». Його вивчення має факультативний характер, що передбачає його добровільне обрання учнями. Утім, він користується значним попитом як старшокласників, так і їх батьків. На це вказують результати нашого дослідження, що охопили 850 старшокласників, 245 батьків, 105 учителів загальноосвітніх шкіл м. Лебедіна (Сумська область), НВК № 11 м. Артемівська (Донецька область), а також Донецького ліцею «Колеж». Аналіз отриманих відповідей показав, що переважна більшість респондентів (72 %) позитивно ставиться до вивчення предмета «Християнська етика». Байдужих до вивчення християнської етики – 14 %, не можуть визначити своє ставлення – 9 %, негативне ставлення висловило 5% респондентів. Згідно з результатами опитування, позитивні зміни у своїй поведінці у процесі вивчення християнської етики помітили 49 % старшокласників. Не помітили таких змін – 28 %, не визначились – 21 % учнів, лише 2 % висловили негативне ставлення до предмета. Важливо, що курс «Християнська етика» у системі виховання моральних цінностей старшокласників органічно доповнює уроки історії, літератури, світової художньої культури, розвиває морально-духовний потенціал позакласної і позашкільної роботи.
Запропоновано концепцію диференціації змісту курсу «Християнська етика» в контексті вікових особливостей старшокласників, яка відображає його культурологічний характер, цілісність змісту, форм і методів, враховує міжпредметні зв’язки, при цьому орієнтуючись на християнську етику як основу загальнолюдських цінностей особистості.
Визначено критерії сформованості моральних цінностей старшокласників: когнитівний, перцептивний і поведінковий.
Показником когнітивного критерію є рівень обізнаності старшокласників з моральними цінностями; уявлення щодо моральних цінностей і прояву емоцій та почуттів.
Показником перцептивного критерію є мотивація до вивчення християнської етики, що передбачає розвиненість емоційної сфери (здатність до переживання різноманітної гами емоцій та почуттів, у тому числі й екзистенціальних – совість, провина, сумнів, любов, віра, надія, каяття, які виконують функцію глибинного зв’язку людини зі Всесвітом, підтримують константність особистості та її індивідуальну цілісність), а також духовних станів (інсайт).
Показником поведінкового критерію є вміння стверджувати людиною у своїй життєдіяльності гуманістичні та естетичні загальнолюдські ідеали, тобто цінності, які виступають як мета життєтворчості.
Усі ці показники є орієнтирами виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Охарактеризовано рівні сформованості моральних цінностей старшокласників.
Високий рівень характеризується наявністю автономної системи моральних цінностей, яка зумовлюється універсальними, абсолютними загальнолюдськими цінностями: справедливість, патріотизм, суверенітет особистості, доброта, відповідальність, гуманність, правда, самореалізація.
Достатній рівень (перехідний від середнього до високого; вихованість моральних цінностей на цьому рівні достатньо висока) характеризується тим, що особистість усвідомлює, що права і обов’язки базуються на раціональному розрахунку загальної корисності, а саме, на принципі «найбільшого добра для найбільшої кількості людей».
Середній рівень характеризується наявністю системи моральних цінностей особистості, яка обумовлюється цінностями суспільства та базується на відповідності зовнішньому авторитету й традиції; це «запозичені» цінності: соціальний порядок, соціальна активність, повага до інших, досягнення успіху, толерантність, почуття національної гідності, розуміння між людьми.
Низький рівень характеризується наявністю системи моральних цінностей особистості, яка обумовлюється цінностями її оточення й базується за мотивами отримання винагороди й уникнення покарання; це «захисні» цінності: задоволення життям, піклування про родину, добробут, щаслива родина, кохання.
Теоретичний аналіз наукової літератури дозволив визначити педагогічні умови ефективності виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики. Їх обґрунтування базується на наукових уявленнях про виховання, що має дискретний характер, враховує вікові та індивідуальні особливості старшокласників, пробуджує внутрішні сили особистості, спонукаючи її до самовиховання, передбачає комплексність виховних впливів (середовище закладу, педагоги, батьки тощо). Такими умовами виступають: 
·   прийняття учнями християнських цінностей як моральних орієнтирів,
·   використання виховного потенціалу біблійних творів,
·   розвиток рефлексії дій і вчинків старшокласників,
·   створення у навчальному закладі духовно збагаченого середовища.
Необхідність розробки та реалізації першої педагогічної умови – прийняття учнями християнських цінностей як моральних орієнтирів – зумовлена здатністю старшокласника до діяльності не тільки пізнавати, відображати і відтворювати реальність, а й впливати на всі сфери духовно-морального буття людини, ставати автором власної моральної життєтворчості. Для цього необхідно дотримуватися наступних особливостей викладання шкільних дисциплін різних циклів: у комплексному підході до будь-якого явища науки або культури, що передбачає його аналіз з філософської, психологічної, педагогічної, соціальної позицій з метою виявлення у ньому духовно-морального ціннісного людинотворчого змісту; у здійсненні духовно-морального діалогу часів як феномену людства з певними притаманними йому цінностями як у рамках певного уроку (теми), так і в процесі розвитку духовно-морального світу старшокласника «по спіралі» навколо загальнолюдських моральних цінностей: справедливість, патріотизм, суверенітет особистості, відповідальність, гуманність та ін.; у діалозі християнських цінностей із культурою різних країн, націй, віросповідань;у створені духовно орієнтованої атмосфери, що ґрунтується на комплексному використанні християнської етики в навчально-виховному процесі і сприяє особистісному осмисленню моральних цінностей;у розкритті зв’язків християнської етики з іншими сферами людської діяльності (наукою, побутом, працею, дозвіллям) навколо основних ідей буття та християнських моральних цінностей з постійним зіставленням їх із власним життєвим досвідом старшокласників; у діалозі моральних цінностей учителя з моральними цінностями учнів як взаємодія особистостей, різних за віком, світоглядом, рівнем знань, умінь і навичок та ін.
Для реалізації другої педагогічної умови – використання виховного потенціалу біблійних творів – важливо доповнити основний зміст уроків суспільствознавчого і гуманітарно-естетичного циклів біблійними творами духовно-морального змісту та відповідними формами, методами, які б сприяли вихованню моральних цінностей старшокласників саме на основі такого впливу.
Третя педагогічна умова – розвиток рефлексії дій і вчинків старшокласників – передбачає залучення учнів до самодіяльності, яка розгортається під дією педагогічних впливів. При цьому повинна бути досягнута основна мета – перетворення вихованця в суб’єкта духовно-моральної виховної діяльності. Реалізація третьої умови передбачає зміни авторитарно-інформативних педагогічних технологій на суб’єкт-суб’єктні (діалогічні), інтерактивні (рефлексивні), спрямовані на підвищення духовно-енергетичного потенціалу навчально-виховного процесу (виникнення катарсису, емпатії, інсайту тощо).
Четверта педагогічна умова – створення у навчальному закладі духовно збагаченого середовища – забезпечує дотримання таких структурних компонентів організації навчально-виховного процесу, як: мета взаємодії з учнями (розвиток моральних знань сприяє повноцінному інтелектуально-духовному вихованню особистості старшокласника); шляхи взаємодії (розуміння, підтримка, визнання і прийняття особистості учня, що ґрунтується на емпатії); тактика взаємодії (співробітництво, тобто створення і використання для виховання моральних цінностей старшокласників таких виховних ситуацій, які б спонукали їх до моральної активності); особистісна позиція вихователя (врахування індивідуальних та вікових особливостей, наявних моральних цінностей та інтересів старшокласників, спрямовування та розкриття перспективи їх морального розвитку; формування погляду на дитину як на рівноправного партнера співпраці, що ґрунтується на довірі, дружбі, співтворчості й вірі в сили і можливості старшокласників).

У другому розділі – «Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики» – показано результати діагностики рівнів вихованості моральних цінностей старшокласників, реалізацію педагогічних умов виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики, узагальнюються результати експерименту.
Для проведення педагогічного етапу експерименту було сформовано експериментальну та контрольну групи старшокласників в період із 2008 по 2013 навчальні роки. Навчання у контрольній групі здійснювалося за державними програмами і підручниками з навчальних предметів. В експериментальній групі навчально-виховний компонент ліцею було доповнено авторським навчальним матеріалом (тексти, побажання, розробки, моральні дилеми та ін.) на уроках суспільнознавчого, гуманітарно-естетичного циклів, у позаурочній і позакласній діяльності, що дало можливість створити оптимальні умови для виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Констатувальний етап експерименту передбачав використання комплексу взаємопов’язаних методів (аналізу шкільної документації, педагогічного спостереження, анкетування, інтерв’ювання, бесід, тестування, моральних дилем, незалежних характеристик тощо) з метою діагностики вихованості моральних цінностей старшокласників загальноосвітньої школи.
Діагностика рівнів сформованості моральних цінностей старшокласників на етапі констатувального експерименту показала високий рівень вихованості у 7,6 % учнів, достатній у 27,3 % учнів, середній рівень – 44,5 % та низький – 20,6 % старшокласників. Також було встановлено, що виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики здебільшого відбувається традиційними методами – розповідь вчителя, бесіди, зустрічі із представниками духовенства. Не диференціюються форми і методи роботи на уроці і позаурочний час із предмету «Основи християнської етики» для учнів 10 і 11 класів, методичне забезпечення неадекватне можливостям виховного потенціалу предмета. Звідси приземленість смисложиттєвих орієнтацій і сенсу життя старшокласників, неперенесення на себе ціннісного змісту творів християнського мистецтва тощо.
Реалізація педагогічних умов виховання моральних цінностей старшокласників на формувальному етапі забезпечувалася створенням і впровадженням факультативного курсу «Основи християнської етики» для 11-х класів (вивчення курсу учнями 10 класу відбувалося за державною програмою з 2010 року). Зміст програми 10 класу передбачав ознайомлення учнів з етикою подружнього життя: морально-етичні основи християнської сім’ї, християнське покликання чоловіка і жінки,моральні підвалини життя християнської родини. Для 11 класів було розроблено авторський факультативний курс «Основи християнської етики», затверджений Міністерством освіти і науки України. Цей курс продовжував основні завдання курсу, що вивчався попередньо, але розкривав християнську етику як відмінну від морального богослов`я. У дисертації доведено, що знайдення самоідентичності курсу «Основи християнської етики» як дисципліни, що викладається у світській школі, можливе лише за умови визнання належності цієї дисципліни до числа релігієзнавчих і культурологічних.
В організації роботи факультативу ставилися завдання:
·   ознайомлення старшокласників зі змістом християнської етики та формування у них відповідних уявлень про закладені в ній духовні цінності українського народу, моральні норми та правила поведінки, необхідність їх дотримання у повсякденному житті;
·   формування позитивної мотивації до духовно-моральної діяльності у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії педагогів і вихованців;
·   на засадах біблійних легенд і притч формування вмінь і навичок моральної поведінки, створення умов для самовиховання, самоактуалізації старшокласників;
·   виховання моральних цінностей старшокласників під час позакласної і позашкільної доброчинної діяльності.
Відповідно до логіки теоретичного дослідження і ключових наукових позицій формувального експерименту визначено три взаємопов’язаних етапи виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики:
пізнавально-цілеутворювальний (розвиток і закріплення моральних понять, потреб і бажань; співставлення моральних цінностей біблійного твору з власною системою моральних цінностей; моделювання навчально-виховних проектів духовно-морального спрямування, планування і проектування виховних впливів на моральні цінності старшокласників; постановка учнями цілей і розробка стратегії власної духовно-моральної творчої діяльності; проектування старшокласниками власної стратегії духовно-моральної поведінки і життєтворчості; моделювання навчально-виховних проектів духовно-морального спрямування вчителів-предметників, класних керівників, планування і проектування виховних впливів на духовно-моральні орієнтації старшокласників у процесі вивчення християнської етики);
мотиваційний (виховання моральної свідомості і мотивів у вигляді моральних норм, ідеалів, цілей, моральних цінностей, моральних емоцій і почуттів, моральних бажань, потреб і переконань; виховання стійкого емоційного ставлення, осмислених моральних суджень учнів; розвиток рефлексії; виховання морально-цінносних потреб в індивідуалізації та інтеграції; розвиток мотивів діяльності старшокласників від корисливо-егоїстичних до духовно-моральних суспільно значущих);
діяльнісно-перетворювальний (включення у свідомість старшокласника моральних цінностей, засвоєних у процесі вивчення християнської етики; виховання здатності до морально-вольової саморегуляції вчинків відповідно до власних моральних цінностей; стимулювання проблеми морального вибору у старшокласників у практиці; реалізація духовно-морального вибору в життєвому самовизначенні; аналіз та оцінка моральної поведінки оточення та власних вчинків; побудова партнерських відносин, спільної діяльності і міжособистісного спілкування на основі загальнолюдських моральних норм поведінки).
Установлено, що ефективними формами і методами, що дозволяють виховувати в учнів 10 класів моральні цінності у процесі вивчення християнської етики, виступають: переконання, заохочення, обговорення прикладів зі Святого Письма, наведення позитивних прикладів із життя, перегляд кіно- та відеофільмів на біблійну тематику, використання рольових ігор тощо.
Експеримент довів, що для учнів 11 класів ефективними в контексті дослідження є форми і методи опосередкованого опанування моральних цінностей: інформаційно-пізнавальний (диспути, керовані дискусії, інтелектуальні аукціони тощо); сюжетно-рольові та комунікативні ігри («конференція науковців», «педагогічна рада», «батьківські збори», «урок-мандрівка» тощо); проблемно-дискусійні (діалогічні: бесіда, міжособистісне спілкування, «Сократівський діалог», «поліфонічний діалог»; індивідуальні: бесіда, доручення, творче завдання, задачі, дилеми, «внутрішній діалог», «символізація» тощо); діяльнісно-практичні (індивідуальні: інтерв’ю, творчі письмові роботи (проблемні твори, твори-роздуми, твори-довіра, твори-сповідь, перекази з творчим закінченням на духовно-моральну тематику); групові: творчі осередки з підготовки благодійних виступів, акцій, групи милосердя); інтерактивні (гуртки і школи з питань дослідження Біблії, історії християнського мистецтва, художньої культури, етики, релігії; творчі виховні проекти; духовна реклама, медіапроекти, духовно-моральні презентації, відеосюжети); методи рефлексії та саморефлексії (ведення зошитів, «щоденників самовиховання», листи та сповіді від імені героїв притч та художніх творів, демонстрація образних порівнянь тощо).
Доведено, що ефективність виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики збільшується, якщо залучаються батьки учнів і представники церкви. Протягом формувального експерименту батьки знайомились із програмою факультативу «Основи християнської етики», їм надавалась необхідна допомога щодо духовного виховання дітей у формі психолого-педагогічних консиліумів, співбесід, батьківських зборів («Моральні цінності, які мають значення», «Скарбничка досвіду родинного виховання» тощо). Батьки запрошувались на заняття з християнської етики, брали участь у духовно-моральних творчих проектах та благодійних справах. Проведені батьківські збори, семінари, бесіди максимально враховували потреби та проблеми батьків, сприяли вихованню необхідних якостей і формуванню необхідних знань і вмінь виховання дітей у сім’ї та співпраці зі школою. Представники церкви допомагали зробити уроки насиченими, шукати цікаві педагогічні прийоми та нестандартні рішення складних життєвих ситуацій.
Доведено, що важливим фактором реалізації завдань, що постають перед курсом «Основи християнської етики», є особистість вчителя. У процесі дослідження було розроблено портрет учителя християнської етики. Учитель християнської етики має бути зразком для учнів, вірити в Бога та добре знати Біблію, вірити в те, чому навчає, любити дітей та моральні цінності, які передає, поважати людину незалежно від статусу, бути здатним «достукатися» до серця дитини, люблячим не словом, а ділом.
Було запропоновано «формулу духовності» учителя християнської етики, а також тест самооцінки якостей учителя християнської етики. «Формула духовності» включає чотири детермінанти: християнську духовність (відновлення відносин між людиною і Богом), загальнолюдську духовність (робота Святого Духа в людині), любов як головну цінність особистості, духовну мудрість (сукупність особистісних рис, які максимально наближають людину до християнського ідеалу педагога). До тесту самооцінки учителя входить еталонний ряд професійно значущих якостей учителя християнської етики. В основу тесту покладено дев’ять Заповідей Блаженств та характеристика християнської любові.
Проведена дослідно-експериментальна робота дала змогу відстежити кількісні та якісні зміни в рівнях вихованості моральних цінностей старшокласників. Про це свідчать результати порівняльного аналізу рівнів вихованості моральних цінностей старшокласників в обох групах на початку і в кінці експерименту.
Аналіз результатів експериментальної роботи показав, що виховання моральних цінностей в експериментальній групі відбувалося значно інтенсивніше, ніж у контрольній. Підтвердженням є перерозподіл учнів у групах за рівнями, відповідно до визначених показників і критеріїв. Узагальнені дані, отримані в процесі дослідно-експериментальної роботи, свідчать про те, що в експериментальній групі кількість старшокласників із високим рівнем збільшилася на 37,72 %, що доводить ефективність проведеної роботи, тоді як у контрольній групі цей показник зріс на 5,45 %. Кількість учнів, віднесених до достатнього рівня в експериментальній групі, зросла на 4,1 %, тоді як у контрольній групі навпаки – зменшилася на 1,82 %. Кількість учнів середнього рівня в експериментальній групі зменшилася на 29,12 %, тоді як у контрольній групі – на 3,5 %. Що стосується старшокласників з низьким рівнем, позитивна динаміка помітна лише в експериментальній групі, що складає 7,9 % проти20,6 % на початку експерименту, в контрольній групі 24,3 % проти 24,4 %, що виявляє труднощі й упущення у духовно-моральному вихованні старшокласників.
Під час проведення формувального етапу дослідження зазначено позитивний вплив на тих учнів, які відвідували заняття з християнської етики. Це виявлялося у поліпшенні стосунків між старшокласниками, вчителями. Батьки зазначали, що їхні діти стали більш терпимими до стареньких у родині, більш відповідальними за свої обов’язки в сім`ї, змінилося на краще ставлення старшокласників до себе як особистості, до своїх бажань і мрій.
Результати дослідження свідчать, що заняття з християнської етики, позакласна та позашкільна робота, самовиховання старшокласників сприяли вихованню моральних якостей, духовних домінант, інтеріоризації християнських цінностей та формуванню відповідної поведінки у учнів, що підтвердило ефективність педагогічних умов виховання моральних цінностей учнів.
Аналіз даних формувального етапу експерименту показав, що завдяки осягненню християнської моралі відбулися якісні зміни у духовно-моральному становленні старшокласників, а саме: збагатилися уявлення про духовно-моральні категорії, поглибилося розуміння сенсу життя. Якщо раніше під терміном «християнська етика» учні розуміли вузьке явище – релігію, то наприкінці вони висловлювали думки, що християнська етика – це вектор життя, що християнська етика пронизує все життя людини. Старшокласники навчилися проявляти альтруїзм і милосердя, робити моральний вибір, брати на себе відповідальність, поважати себе і оточуючих, зрозуміли важливість активізації духовно-моральних домінант душі (совість, доброслів’я, чесність тощо). У життєвих ситуаціях почали знаходити позитивний вихід із складних конфліктних ситуацій. Змінилося відношення до християнських загальнолюдських моральних якостей, що дало змогу розвинути ці якості в собі, і через удосконалення себе вплинути на довкілля, стосунки із ровесниками, друзями, батьками; гармонізувати життя у школі, сім’ї, визначити свої духовно-моральні пріоритети і зробити їх непорушними і стійкими. Спостерігалась усталеність таких якостей, як: сумлінність, самопожертва, чуйність, доброзичливість, любов до Батьківщини.

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:
1. Теоретичний аналіз проблеми виховання моральних цінностей дітей в історії педагогіки засвідчив, що християнська етика у моральному вихованні особистості має тисячолітню традицію. Вчені завжди вказували на необхідність використання постулатів християнської етики у вихованні моральних цінностей дітей, підкреслюючи, що саме на засадах християнської моралі виховується духовно багата особистість, яка усвідомлює свою відповідальність перед Батьківщиною та рідним народом.
2. Охарактеризовано зміст моральних цінностей, які є найбільшим надбанням особистості. Моральні цінності розглядаються як синонім християнських цінностей. Це Десять християнських заповідей, а також основоположні християнські моральні цінності – загальні чесноти (розсудливість, поміркованість, справедливість тощо) і теологічні чесноти (віра, надія, любов, милосердя). Християнські цінності регулюють поведінку людини, захищають її від міражів фальшивої свободи, добудовують християнську «практичну мораль», підтримують духовний баланс особистості, обумовлюють процеси наступності розвитку української культури.
Зазначено, що моральні цінності старшокласників складені у стійку систему, що визначає їх поведінку та практичну діяльність. Відбувається становлення як особистості, коли молода людина, пройшовши складний шлях онтогенетичної ідентифікації уподібнення іншим людям, набула від них соціально вагомі якості особистості, здатність до співпереживання, до активного морального ставлення до людей, до самої себе і до природи тощо.
3. Розкрито роль християнської етики у системі виховання моральних цінностей старшокласників. Твори християнської культури, активно синтезуючи в емоційно-образній структурі нескінченну багатогранність соціокультурних відношень і в результаті цього набуваючи властивостей універсалізму, здатні активно перетворювати реалії людського буття в біблійну реальність, що виконує роль специфічного чинника людських дій, вчинків, активної творчості в усіх сферах життя людини і суспільства. Функціональні властивості біблійних легенд і християнських притч відкривають можливість осягнення особистісних смислів та оцінок іншої людини як необхідної передумови суб’єкт-суб’єктного спілкування та духовно-творчого розвитку особистості. Процес трансформації загальнолюдського смислозначущого ціннісного потенціалу християнської етики в реальні форми людських стосунків, людської життєдіяльності і є процесом виховання моральних цінностей. Визначено механізм трансформації смислозначущого духовно-морального ціннісного потенціалу християнської етики в духовно-моральні цінності старшокласників.
4. Обґрунтовано комплекс педагогічних умов виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики. Визначено чотири педагогічних умови: прийняття учнями християнських цінностей як моральних орієнтирів; використання виховного потенціалу біблійних творів; розвиток рефлексії дій і вчинків старшокласників; створення у навчальному закладі духовно збагаченого середовища. Наявність позитивної кореляції в отриманих результатах дослідження підтверджує ефективність цих педагогічних умов. Позитивні зміни за всіма показниками в експериментальній групі після завершення формувального експерименту підтвердили ефективність запропонованих педагогічних умов духовно орієнтованого виховання старшокласників, а також розроблених нами змісту і методики факультативного курсу «Основи християнської етики» для 11-го класу.
5. Кількісні та якісні показники результатів педагогічного експерименту свідчать про ефективність використаних форм і методів, що дозволяють виховувати у старшокласників моральні цінності у процесі вивчення християнської етики.
6. Експериментально перевірено і доведено ефективність педагогічних умов виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Проведене опитування після закінчення експерименту показало, що батьки вважають роботу факультативного курсу «Основи християнської етики» доцільною і важливою у сучасних умовах. Задоволені змінами у духовно-моральній сфері власних дітей 51,5 % батьків; 19,8 % – хотіли б відвідувати заняття християнської етики разом із дітьми, оскільки відчувають потребу у самовдосконаленні і брак необхідних духовно-моральних знань. Ще 13,6 % батьків уважають, що духовно орієнтоване виховання старшокласників у процесі вивчення християнської етики дозволило гармонізувати стосунки дітей у сім’ї,майже зникли суперечки і конфлікти «батьків і дітей». Уроки християнської етики, як свідчить опитування батьків, зробили старшокласників більш терплячими і добрішими у стосунках із рідними, особливо з дідусями і бабусями. Батьки з експериментальної групи відмітили, що їх діти змінились на краще, стали більш чуйними до старших у сім’ї, менш вимогливими до батьків, але більш вимогливими до себе; відповідальнішими, акуратними у побуті, з’явилась стійка тенденція відмови від лихослів’я тощо.  
Виявлені позитивні зміни у поведінці старшокласників експериментальної групи показали позитивний вплив факультативного курсу «Основи християнської етики» щодо виховання моральних цінностей старшокласників.
У порівнянні з результатами констатувального експерименту за всіма визначеними критеріями рівень сформованості моральних цінностей старшокласників експериментальних груп значно підвищився. Кількість респондентів із високим рівнем в експериментальних групах збільшилася на 37,72 %; із достатнім рівнем − на 4,1 %; із середнім рівнем − зменшилася на 29,12 %; значна частина учнів із низького рівня піднялась на достатній і високий – 12,7 %.
Дисертаційне дослідження не претендує на всебічну повноту розв’язання проблеми виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики. Подальшого дослідження потребують: ефективність інтеграції курсу «Основи християнської етики» із іншими навчальними предметами, періодичне уточнення рівнів сформованості моральних цінностей школярів старшого шкільного віку, наступність виховання моральних цінностей учнів різних вікових категорій, підготовка вчителів для викладання християнської етики у вищих педагогічних навчальних закладах та в системі підвищення кваліфікації, їх професійне самовдосконалення, вивчення практики викладання курсів духовно-морального спрямування у зарубіжних загальноосвітніх школах.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:
1.  Сироижко С. Воспитание моральных ценностей школьников в процессе изучения христианской этики: монографія / С. Сироижко. – Saarbrücken: Sanktum, 2013. – 152 p.
2.  Siroishko S. Die Praxis der Erziehung der Moralwerte von Oberschülern im Prozess des Erlernens von Disziplinen der geistig-sittlichen Richtung in der Staatsschule: ukrainische Praxis des XXI. Jahrhunderts // Transformation of approaches to education in Russia and CIS states/ S. Siroishko. – Stuttgart: Ort Publishing Monograph Series No. 1, 2012. – P. 156–167.

Статті в наукових фахових виданнях:
3.  Сироижко С. А. Духовно ориентированный конструктор внеклассной работы по курсу «Христианская этика» / С. А. Сироижко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. − 2012 р. – Ч. IV. – № 22 (257). – С. 66–73.
4.  Сироижко С. А. О проблеме духовно-нравственного облика учителя христианской этики / С. А. Сироижко // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Педагогіка, психологія і соціологія. – 2012. – № 2 (12). – С. 99–104.
5.  Сироижко С. А. Обоснование программы факультативного курса «Основы христианской этики» для 11−х классов / С. А. Сироижко // Наукова скарбниця освіти Донеччини. – 2012. – № 4 (13). – С. 112–116.
6.  Сироижко С. А. Практика воспитания моральных ценностей старшеклассников в процессе изучения религиоведческих предметов в школах дальнего зарубежья / С. А. Сироижко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. − 2012. – Вип. 27 (80). – С. 472–478.
7.  Сіроїжко С. А. Самооцінка професійно значущих якостей вчителя християнської етики / С. А. Сіроїжко // Гуманізація навчально-виховного процесу. – 2012. − Спецвип. 11. – Ч. І. – С. 211–217.
8.  Сіроїжко С. А. Умови ефективності вивчення християнської етики з метою виховання моральних цінностей старшокласників/ С. А. Сіроїжко // Гуманізація навчально-виховного процесу. − 2013. – Спецвип. 13. – Ч. ІІ. – С. 143–154.
9.  Сироижко С. А. Роль учебного предмета «Основы христианской этики» как социально-педагогического феномена в системе воспитания школьников / С. А. Сироижко // Известия Южного федерального университета. Педагогические науки. – 2013. – № 4. – С. 35–46.

Статті в інших наукових виданнях:
10.     Сироижко С. А. О проблеме воспитания моральных ценностей и этическом образовании одаренных детей / С. А. Сироижко // Порівняльні та експериментальні педагогічні дослідження. – 2013. – С. 155–165.

Публікації в збірниках матеріалів конференцій:
11.     Сироижко С. А. Роль библейской притчи в активизации воспитания моральных ценностей подростков в процессе изучения курса «Основы христианской этики» / С. А. Сироижко // 21 век: фундаментальная наука и технологии: материалы международной научно-практической конференции, (Москва, 24–25 декабря 2012 г.). – Москва, 2012 . – С. 87–92.

 

АНОТАЦІЇ

Сіроїжко С. А. Виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2014.
Дисертацію присвячено проблемі виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики. Проаналізовано стан дослідження проблеми в психолого-педагогічній теорії та практиці.
Визначено критерії та рівні вихованості моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики. Науково обґрунтовано основні етапи експериментальної роботи.
Обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Розроблені теоретичні підходи, методи і форми виховання моральних цінностей старшокласників на уроках християнської етики, гуманітарно-естетичного циклу та в позаурочній виховній діяльності, впровадження якої засвідчило її ефективність.
Досягнута позитивна динаміка вихованості моральних цінностей старшокласників, що відображено у результатах експериментального дослідження; підтверджена ефективність застосування розробленої методики виховання моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення християнської етики.
Ключові слова: виховання, старшокласники, моральні цінності, християнська етика, факультативний курс «Основи християнської етики», педагогічні умови.

Siroyizhko S. A. Moral Values Education of High School Students in the Course of Christian Ethics. – Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of  Pedagogical Sciences in speciality 13.00.07. – Theory and Methodology of  Education. – Volodymyr Dahl East Ukrainian National University. – Luhansk, 2014.
The thesis is devoted to the problem of moral values education of high school students in the course of Christian Ethics study. The state of problem research in psychological and pedagogical theory and practice has been analyzed.
Criteria and levels of moral values education of high school students in the course of Christian Ethics study have been defined. Main stages of the experimental work have been scientifically substantiated.
Pedagogical conditions of moral values education of high school students in the course of Christian Ethics study have been substantiated and experimentally tested.
Theoretical approaches, methods and forms of moral values education of high school students in Christian Ethics lessons, Humanities and aesthetic cycle lessons and extracurricular educational activities has been developed, the implementation of which has proved its effectiveness.
Positive trend in moral values education of high school students has been achieved, as reflected in the results of the pilot study, effectiveness of the developed methods of moral values education of high school students in the course of Christian Ethics study has been confirmed.
Keywords: education, high school students, moral values, Christian Ethics, elective course “Foundations of Christian Ethics”, pedagogical conditions.